Пропоную передрук однієї з моїх статтей. Питання постійно актуальне. Практично кожна пацієнтка запитує мене про це:
На сьогоднішній день однією з найбільш затребуваних операцій в сфері пластичної хірургії є операція збільшення грудей. Звертаються молоді дівчата незадоволені розміром і формою молочних залоз, звертаються і жінки, що народжували, груди у яких піддалися післяпологовій інволюції. Про те, як можна допомогти цим пацієнткам, і не тільки жіночої статі, ми поговоримо з одним з кращих пластичних хірургів Європи з 25 – річним досвідом роботи, сертифікованим в Німеччині лікарем, пластичним хірургом, який виконав більше 6000 маммопластик, директором Київського обласного центру пластичної хірургії . Отже перед Вами – Левицький Роман Миронович.
Скажіть, які методи існують на сьогодні?
На сьогоднішній день найбезпечнішим методом збільшення грудей (ЗГ)є збільшення за допомогою імплантів. Існують також ін’єкційні методи ЗГ за допомогою власного жиру і або біодеградуючих так і небіодеградуючих гелів. Від застосування останніх в зв’язку з високою кількістю ускладнень я б застеріг пацієнток. Біодеградуючі гелі розсмоктуються з часом, тому процедуру доведеться повторювати. При ліпофіллінгу жир розсмоктується частково, тому можливі додаткові коррекціі.
Не секрет, що багатьох жінок турбує не тільки результат, але і вид післяопераційного рубця.
Які доступи при збільшуючій маммопластиці віддаєте перевагу Ви? Що Ви можете порекомендувати нашим читачам?
Існують три основних хірургічних доступи при збільшенні грудей за допомогою імплантів. Це звичайний субмаммарний (розріз робиться в складці під грудьми), періареолярний (напівмісячний розріз по краю ареоли), Аксилярний або пахвовий (робиться глибоко під пахвою по ходу складки). У кожного з них є свої недоліки і переваги.
Роман Миронович, про Вас говорять, що Ви чи не єдиний лікар, який робить маленькі розрізи при операції. Невже Вам не складно виконувати операцію з 3-3,5 см доступу?
Особисто для мене, як для естетичного хірурга, який присвятив десятиліття своїй освіті, естетичний компонент будь-якої операції на першому місці. Це жахливо, приходить дівчина від іншого лікаря, а у неї восьмисантиметрові рубці під грудьми! Або виконує хірург, наприклад, Періареолярну мастопексію з одночасним ендопротезування (підтяжка грудей з видаленням шкіри навколо ареоли і збільшення грудей імпмлантами) і спокійнісінько робить додатковий рубець на тілі пацієнтки в підгрудній складці, завдаючи додаткову травму і нітрохи не заморочуючись тим, що все це можна виконати з одного навколососкового розрізу. Та ще й показують цю єресь по телевізору, як досягнення. Шкода мені людей, що потрапляють до таких «фахівців».
Р.М., Ви зарекомендували себе як хірург з блискучою технікою виконання операцій і такими ж результатами. Як Вам вдалося цього досягти?
Пластична естетична хірургія – це пекельна праця над своїм розвитком, це постійне навчання, це щоденне вдосконалення хірургічної техніки. Це невтомна робота з літературою, це робота в операційній, це ювелірне поводження з тканинами і багато іншого. Це врешті-решт естетичне чуття, хірургічна інтуїції, яка, на жаль, присутня не у всіх. Я вважаю, що дбайливого поводження з оперованими тканинами майбутніх пластичних хірургів треба навчати зі студентської лави.
Р.М., Ми трохи відволіклися від нашої основної теми. Давайте повернемося до збільшення грудей. Якому хірургічного доступу Ви віддаєте перевагу?
У своїй практиці я використовую всі можливі варіанти на благо пацієнта. Якщо, наприклад на консультацію приходить дівчина з чоловіком, для якого абсолютно не принципово наявність 3-4 см. шву в субмаммарній складці, видимого тільки в горизонтальному положенні тіла, яка в майбутньому ще планує мати дітей-природно ми запропонуємо їй цей варіант.
Для панянок що народжували та вже не планують мати дітей, але пред’являють більш високі вимоги до «непомітності» шва – варіантом буде періареолярний розріз, який менш помітний, ніж під грудьми. Тим більше, коли поряд зі збільшенням показана невелика підтяжка грудей.
І нарешті, мій найулюбленіший, з точки зору естетики доступ – це Аксілярний, або пахвовий. Його ми використовуємо у пацієнток, для яких з різних причин «життєво важливо» відсутність чого б це не ватувало, навіть максимально непомітних розрізів в області грудей.
Р.М., Всі знають що установка імплантів через пахвовий доступ є більш технічно складною процедурою. Що Ви скажете з цього приводу?
Безумовно, це так. Виконувати її повинен висококваліфікований хірург, який добре володіє технікою операційних втручань і має за спиною чималий досвід.
Р.М., деякі хірурги вважають можливості даного доступу досить обмеженими, погана оглядовість і т.п .. Яка Ваша думка з цього приводу?
Можливості пахвового доступу вельми недооцінені, Приміром, ми з цього розрізу успішно коригуємо навіть тубулярну деформацію грудей, що для багатьох є недосяжним завданням.
Р. М., Деякі хірурги відмовляють пацієнток від аксилярного доступу, мовляв навіщо Вам це треба, при такому доступі довше реабілітація, більше число ускладнень і тп. Як ви вважаєте?
Я вважаю, що якщо хірург не володіє технікою збільшення грудей з пахвовій доступу – не треба говорити що це погано, тим самим вводячи пацієнток в оману і прикриваючи свою низьку кваліфікацію. Ми виконали понад 1500 збільшень грудей з аксилярного доступу. У своїй науковій роботі, проаналізувавши і порівнявши віддалені результати збільшення грудей у більш ніж 800 випадках з різних розрізів, ми довели, що ендопротезування з аксилярного доступу не веде до зростання числа ускладнень. Це науковий факт.
Р.М. А як по тривалості операції, реабілітації?
Давайте порівняємо. У нас збільшення грудей з субмаммарним або Періареолярним доступом триває від 25 до 50 хв, з пахвовій – 50 – 70 хв. Різниця для анестезії несуттєва. Рання реабілітація – 3-5 днів при підгрудному і навколососковому доступі і 5-7 днів при аксілярному. Всіх пацієнток, які обирають повну відсутність яких би там не було рубців в області молочної залози після збільшення грудей така ціна виходу цілком влаштовує.
Р.М., Ну повинні ж бути якісь підводні камені?
Є один. Не секрет, що в іноді, дуже рідко, може статися ротація або зсув імпланта. На жаль, не завжди правда, для корекції цього ускладнення приходиться використовувати субмаммарний доступ.
Р.М., Тобто якщо можна так висловитися Аксілярний доступ він як би одноразовий?
У ряді випадків, але не завжди. Нам доводилося міняти з різних причин (бажання мати більший обсяг згодом) імплантати, встановлені раніше з пахвовій доступу, через той же розріз.
Р.М. Спасибі Вам величезне за аргументоване інтерв’ю, що б Ви хотіли наостанок побажати нашим читачам?
Поменше вірити всяким страшилам з інтернету, при виборі того або іншого варіанту збільшення грудей керуватися доведеними науковими фактами і зрозуміло своїми побажаннями.
